Діди: вечеря для тих, хто тримає світ із-за межі

Фото згенероване ШІ

У кінці жовтня вечори густішають. У хатах пахне сушеними яблуками й димом, а під вікном так тихо, ніби хтось невидимий притулився щокою до скла. «Час дідів», — казали колись. Не страшити, а кликати ближче тих, хто вже не з нами, але ще в нас.